Дитинство — найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме у цей період людина потребує найбільшої уваги і захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства загалом.
Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об’єднаних Націй.
Відповідальність батьків за виховання, навчання та розвиток дітей
Законодавством України передбачена відповідальність батьків не лише за шкоду, завдану їхніми дітьми, а
й за неналежне виконання своїх батьківських обов’язків. Зокрема, відповідальність батьків передбачена:
■ ч. 1 cт. 18 Конвенції ООН про права дитини: «Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни
несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є
предметом їх основного піклування».
■ ст. 51 Конституції України: «Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».
Сімейним кодексом України:
Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові
до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої
освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов’язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського
піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо
неї.
3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських
організацій.
4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду,
якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків
1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до
прав дитини та її людської гідності.
2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. 4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення
на них відповідальності, встановленої законом.
■ Законом України «Про освіту»
Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти
Батьки здобувачів освіти зобов’язані:
• виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини,
законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я
оточуючих і довкілля;
• сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
• поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
• дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей,
формувати навички здорового способу життя;
• формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального
походження, сімейного та майнового стану;
• настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та
суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
• формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів
України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
• виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;
• дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу
освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності) 23.
ч. 2 ст. 29 Закону України «Про загальну середню освіту»:
Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:
• забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за
будь-якою формою навчання;
• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні
умови для розвитку їх природних здібностей;
• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя,
шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної, регіональних мов або мов
меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського
народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України 25.
■ ч. 1 ст.8 Закону України «Про дошкільну освіту»:
«Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї
відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти» ;
■ ч.4 ст.9 Закону України «Про дошкільну освіту»:
«Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування,
– на осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де вони утримуються»;
■ ч. 2 ст.36 Закону України «Про дошкільну освіту»:
Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:
• виховувати у дітей любов до України, повагу до національних, історичних, культурних
цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;
• забезпечувати умови для здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної
освіти за будь-якою формою;
• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови
для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей;
• поважати гідність дитини;
• виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком, державної мови, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв.
■ ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»:
Разом із статусом батьківства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання,
невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону»
Шановні батьки!
• Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську увагу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
• Пам’ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в
кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час
вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами– це
довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
• Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде
маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна
робити вдома, в школі, в садочку.
• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
• У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на
заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з
дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
• Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
• Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
• Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
• Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
• Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Поради щодо виховання та навчання дітей
«Дитина – це зелений паросток,
з якого починається могутнє дерево людської думки,
діяльності, вчинків, пристрастей, поривань, зіткнень».
В. Сухомлинський
Виховання та навчання кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному,
хто виховує та навчає дітей з особливими освітніми потребами, завжди потрібно пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “…Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби
тільки були створені відповідні умови ” .
Яка ж основна умова успішного виховання дітей в сім’ї?
Виховуючи дитину з особливими освітніми потребами, треба навчитися:
• поважати свою дитину;
• сприймати її такою, як вона є;
• дозволяти їй бути собою;
• хвалити і заохочувати до пізнання нового;
• стимулювати до дії через гру;
• розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;
• підкреслювати її сильні сторони;
• впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Шановні батьки, не забувайте, що сім’я – це середовище емоційної безпеки:
- виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;
- дотримуйтеся постійного режиму дня;
- позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну
реакцію.
Насильство широко застосовується людьми як засіб досягнення бажаного результату. І воно завжди пов’язано з поняттям свободи: жертву змушують до якоїсь поведінки або до прийняття певних умов, руйнуючи її біологічне чи психічне життя, або ж погрожуючи його зруйнувати.
Відповідно до закону “Про попередження насильства в сім’ї” насильством в сім’ї є будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру одного члена сім’ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують права і свободи члена родини як людини та громадянина, завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.
Як відрізнити насильство в сім’ї від конфлікту
Часом доволі непросто відрізнити насильство (передусім психологічне) від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім’ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків. У такому випадку для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:
-умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
-спричинення шкоди;
-порушення прав і свобод людини;
-значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов’язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством. Наприклад, якщо немає порушення прав і свобод людини, це не насильство, а правомірне застосування сили.
Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Межу можна визначити так: якщо подружжя розв’язує конфлікти на засадах компетентності, тобто виходячи з того, хто краще розуміється на тому чи іншому питанні, про насильство не йдеться. Натомість ситуації, коли основним способом розв’язання спірних питань стає принцип «хто сильніший, той і має рацію», або коли головною метою є не так справжнє розв’язання проблеми, як доведення власної правоти за будь-яких умов і в будь-який спосіб, стають сприятливим підґрунтям для виникнення насильницьких стосунків.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв’язати спір. Для того щоб визначити, чи маємо справу саме з цим видом насильства, потрібно знайти всі чотири ознаки цієї дії.
Масштаби та наслідки насильства в сім’ї
За даними міжнародних досліджень кількість дітей, які щодня потерпають від насильства в сім’ї, перевищує 10 мільйонів. Щоденно в Україні фіксують близько 348 випадків насильства в сім’ї, а близько 60% жінок страждають від домашнього насильства на постійній основі.
Фактично кожна третя жінка в Україні потерпає від домашнього насильства. Чоловіки також стають жертвами домашнього насильства. Утім, у них набагато вищий ризик зазнати насильства з боку незнайомців. Жінки та діти найчастіше стають жертвами насильства з боку тих, кого вони знають. Тому серед жертв домашнього насильства частка жінок непропорційно велика.
Зрештою, жінка може просто боятися насильника, який погрожує, що вб’є її чи дітей, якщо вона піде. І такі побоювання небезпідставні. За статистикою дослідження, проведеного у США, жінки, які покинули своїх кривдників, на 75% більше ризикують бути вбитими, ніж ті, хто зберігає стосунки. Ось тільки цикл насильства постійно повторюється. Лишатися із кривдником також небезпечно. До того ж психологічних травм зазнають всі члени родини.
Коли діти живуть у сім’ях, де чиниться насильство, у них порушується психіка, і не тільки тоді, коли кривдять їх особисто, а й тоді, коли знущаються з близьких їм людей (найчастіше це їхні матері). Для хлопців-підлітків спостереження за насильством у сім’ї – один із чинників підліткових правопорушень і криміналізації в зрілому віці. За підрахунками, 63% підлітків–правопорушників, засуджених за вбивство, скоїли вбивство тих, хто бив їхніх матерів. Імовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства щодо матерів, у зрілому віці битимуть своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильству немає місця; такі діти в 6 разів частіше намагаються вчинити самогубство. Імовірність, що такі діти вживатимуть наркотики і алкоголь або скоять зґвалтування, підвищується на 50%. Насильство щодо їх матерів – одна з причин втечі підлітків із сімей.
Наслідки насильства для кривдника:
-Психологічна деградація. Психічні хвороби. Божевілля. Самотність.
-В Україні зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами.
-Намагаючись захистити матір від нападу батька насильника, підлітки можуть його вбити чи покалічити. Як наслідок, багато цих дітей перебувають у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх.
-Наслідки насильства для жертви:
-відчуття відсутності допомоги;
-невпевненість;
-безнадійність або безсилля;
-відчуття провини;
-відчуття придушення волі;
-відсутність самоповаги;
-травми та втрата працездатності;
-настирливі спогади;
-напади страхів, депресія;
-фобії, смуток;
-роздуми про самогубство;
-самозвинувачення;
-втрата довіри;
-сумніви щодо віри в щось;
-наркотична/алкогольна залежність;
-жага помсти та інші.
Психологічні поради учасникам АТО та їхнім сім’ям
Багато бійців повертаються із зони АТО з величезним багажем психологічних переживань, зміною стилю поведінки, що безпосередньо пов’язано з бойовими рефлексами, придбаними в результаті життєво небезпечних ситуацій. Успішна психологічна реабілітація військових ґрунтується на трьох “китах”:
-спілкування,
-прийнятті ветерана таким, яким він є,
-допомога фахівця.
Приготуйтеся, що боєць, який повернувся із зони бойових дій, вже інша людина, яка отримала унікальний досвід. Його потрібно прийняти разом із новими поглядами, знайомствами, проблемами, страхами і, можливо, проявами агресії.
При проявах агресії на словах, говоріть із людиною спокійно. Своєю поведінкою, інтонацією і реакцією дайте зрозуміти, що усвідомлюєте, як йому важко. Якщо прояви агресії супроводжує зловживання алкоголем, негайно зверніться до лікаря та психолога. Спиртне гарантує непередбачуваність у будь-якому стані.
Імовірність того, що насильство у вашій сім’ї наростатиме й ставитиме жорстокішим, доволі висока. При першому випадку фізичного чи сексуального насильства викликайте правоохоронців, а потім зверніться до фахівців – юриста та психолога. Не залишайтеся наодинці з проблемою – сама вона не мине, а, ймовірно, тільки ускладнюватиметься.
Що робити у випадку насильства в сім’ї
Складіть заздалегідь план дій: що робити, куди піти у разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтеся: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують право власності на житло, автомобіль тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти, також підготуйте все необхідне.
Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.
Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань. Якщо ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки, то паралельно виникнуть питання про розподіл спільного майна, встановлення місця проживання дітей та виплати аліментів.
Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безоплатну консультацію, якою варто скористатися.
Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся і підготуйте необхідні документи до керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви, і ніхто інший не має права забирати їх. Обов’язково подайте письмову заяву на ім’я директора з проханням віддавати дитину винятково вам.
Якщо вам чи дітям кривдник завдав тілесних ушкоджень, обов’язково повідомте в поліцію та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.
Якщо не можете визначитися щодо подальшого життя або вам важко прийняти рішення, розірвати цикли насильства – скористайтеся безоплатними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та неурядових організацій.
Рекомендації батькам до адаптації
дитини до умов дитячого садка:
- Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком дитячі парки та майданчики, привчайте до гри в пісочницях.
- Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
- Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
- Розкажіть дитинці, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок тощо). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
- Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
- Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою та дітьми.
- Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте її на позитив.
- Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
- Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпал кризи трьох років.
- Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.
Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка:
- Удома дитина почала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.
- На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто забирає іграшку в свого «колеги», а «залагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
- Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.
- Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.
- Малюк уже доволі спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.
БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ
|
•Якщо дитину постійно критикують, вона
вчиться ненавидіти.
•Якщо дитина живе у ворожнечі вона
вчиться агресивності.
•Якщо дитину висміюють, вона стає
замкненою.
•Якщо дитина росте в докорах, вона
вчиться жити з почуттям провини.
•Якщо дитина росте в терпимості, вона
вчиться сприймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в
себе.
•Якщо дитину хвалять, вона вчиться
бути вдячною.
•Якщо дитина росте в чесності, вона
вчиться бути справедливою.,
•Якщо дитина живе в безпеці, вона
вчиться вірити в людей..
•Якщо дитину підтримують, вона вчитися
цінувати себе.
•Якщо дитина живе в розумінні й
доброзичливості, вона вчиться
знаходити любов у цьому світі.
|
Советы
по воспитанию детей дошкольного возраста
Разве не удивительно,
как быстро ваш малыш превратился в озорного дошкольника? Он стал таким
неугомонным и подвижным. Теперь вам понадобится много сил, чтобы справиться с
его бурной энергией и любознательностью, а также направить ее в продуктивное
русло.
Исследования
утверждают, что до пятилетнего возраста мозг человека развивается на 90%.
Поэтому это время, когда родителям нужно взять себя и помогать своему
дошкольнику гармонично и всесторонне развиваться. Ведь не секрет, что обучение
начинается дома, в семье.
Далее предлагаю вам советы, которые помогут вам овладеть азами
воспитания энергичных детей дошкольного возраста.
1.
Развивайте навыки общения вашего ребенка. Находясь в детском
саду, ребенок должен уметь словам сообщать о своих потребностях и
взаимодействовать с людьми, которые его окружают. В частности, положительные
коммуникативные навыки помогут ребенку общаться с воспитателем, уточнять любые
свои вопросы и развеивать сомнения и просто отпрашиваться в туалет.
2.
Учите ребенка внимательно слушать. В отличие от
домашнего окружения, в детском саду дети должны уметь молчать и слушать то, что
говорит воспитатель. Ребенку необходимо привыкнуть находиться весь день в одном
месте и внимательно слушать то, что вы ему говорите. Развивать этот навык
можно, рассказывая ребенку различные интересные истории.
3.
Давайте указания. Ребенок в возрасте 4-5-ти лет уже
готов принимать ваши инструкции или инструкции воспитателя. Играйте с ним в
разные игры, в которых от вас требуется выложить определенные пошаговые
инструкции или шаги, необходимые для выполнения задания игры. Это научит вашего
дошкольника правильно следовать инструкциям.
4.
Поощряйте групповые занятия. В детском саду
некоторые задания дети выполняют в группе. Дома можно устраивать детские
вечеринки. Приглашайте к себе домой соседских малышей и дошкольников, чтобы ваш
ребенок мог общаться с ними.
5.
Развивайте навыки моторики вашего ребенка. В дошкольном
возрасте ребенок уже хорошо умеет держать карандаш, пользоваться ножницами,
фломастерами или цветными карандашами. Вы можете тренировать навыки мелкой
моторики вашего ребенка, предлагая ему рисовать извилистые линии и зигзаги и,
конечно, рисовать.
6.
Знакомьтесь ребенка условиям детского сада. Отведите
ребенка в детский сад перед началом учебного года, дайте ей возможность
познакомиться с персоналом и провести там некоторое время. Так она сможет
познакомиться с местной обстановкой, понаблюдать за тем, что там происходит, и,
когда вы вскоре оставите ее там же, она будет чувствовать себя спокойно.
7.
Уточняйте любые вопросы, развеивают любые сомнения ребенка.
Разговаривайте с вашим ребенком о детском саде и помогите ему почувствовать
радость и волнение по этому поводу. Помогите ребенку освободиться от любого
рода страхов, рассеивая все его сомнения, и убедитесь, что вы полностью
устранили все его опасения и волнения по
поводу посещения этого дошкольного учреждения.
8.
Помогайте ребенку приобретать самостоятельности.
Дети, которые способны самостоятельно позаботиться о себе, обладают большей
уверенностью, особенно в дошкольных учреждениях. Важно учить и мотивировать
ребенка вытирать нос и рот, самостоятельно пользоваться туалетом и т. П.
9.
Приготовьте для ребенка комплект запасного одежды.
В детском саду ребенок может облиться или загрязнены, например, тогда, когда
пьет компот, моет руки или рисует красками. Обеспечьте ее запасным комплектом
одежды, который будет храниться в его шкафчике, чтобы в случае необходимости
она могла переодеться.
10.
Предоставьте в дошкольное учреждение полные данные о здоровье ребенка.
Когда ваш ребенок взаимодействует с другими детьми в детском саду, она может
легко подхватить инфекцию. В случае возникновения чрезвычайной ситуации,
связанной с вашим ребенком, официальные лица дошкольного учреждения смогут
прибегнуть к немедленным действиям, если заранее будут проинформированы о его
медицинской истории (включая данные об
иммунизации вашего малыша).
11.
Соблюдайте режим дня. Часто с маленькими детьми бывает сложно
соблюдать режим. Важно установить для детей такие правила, чтобы не было
необходимости постоянно напоминать им о том, что они должны делать в течение
дня.
12.
Используйте чувство юмора. Немного юмора облегчит ваши
беседы. Юмор также поможет вашим детям наладить связь с вами, лучше понимать
вас и быть счастливыми.
13.
Не злоупотребляйте воспитательным приемом, который предусматривает
вознаграждение. Чем чаще вы будете использовать
вознаграждение в качестве воспитательного приема, тем больше дети будут ожидать
от вас подарков за выполнение даже самых незначительных мелких задач и
поручений. Будьте благоразумными. Помогайте им понять важность маленьких задач.
14.
Учите детей расставлять приоритеты. Для детей игра всегда
стоит на первом месте, а обучение - на втором. Но родителям необходимо научить
детей важности своевременного выполнения домашних заданий. Ключевым вопросом
является обучение детей уметь расставлять приоритеты.
15.
Дисциплинируйте детей. Осуждение и внушения не помогают в
вопросах дисциплины. Если ребенок испачкал краской обои, попросите его убрать
все самостоятельно. Так он поймет серьезность обнаруженной нечистоплотности. Не
откладывайте уроки дисциплины. Если вы захотите перенести дисциплинарные меры
на другой день, инцидент может просто вылететь из головы ребенка.
16.
Весело проводите время вместе. Старайтесь чаще
веселиться вместе с ребенком. Проявляйте творческий подход, слушайте музыку,
вместе танцуйте.
17.
Не будьте слишком жесткими и суровыми. Родительская строгость
порождает упрямство ребенка. Важно демонстрировать ему свою любовь. Говорите ему добрые и ласковые
слова.
18.
Избегайте истерик малыша.
Давайте ребенку право выбора. Если он устраивает истерики, перенаправляйте ее
на другое занятие. Определитесь с ситуациями, которые вызывают истерики,
старайтесь избегать их. Даже голод, потребность во сне или усталость могут
вызвать подобные эмоциональные срывы.
19.
Старайтесь не говорить «нет». Когда ребенок слишком
часто слышит слово «нет», это заставляет его чувствовать себя обделенным в
нежности и любви. Это также порождает у ребенка бунтарский дух, и он может отказаться слушать ваши указания и
инструкции.
20.
Не забывайте о том, что ваш ребенок еще слишком мал, чтобы понимать абсолютно
все.
Не ожидайте, что малыш поймет каждое ваше слово. Его мировоззрение пока еще не
так широко, чтобы он мог распознавать значимые и серьезные вещи. Поэтому
приведите свои ожидания в соответствии с возрастом вашего ребенка. Ищите
творческие пути, чтобы наставлять ее.
21.
Расскажите малышу о последствиях плохого поведения.
Очень важно учить ребенка понимать, какое влияние оказывает хорошее или плохое
поведение. Дайте ему понять, что когда он ведет себя хорошо, все вокруг ценят и
поддерживают его. С другой стороны, плохое поведение приводит к замечаниям и
негативных последствиям. Это поможет ему быть внимательным.
22.
Не реагируйте слишком остро, не берите поведение ребенка близко к сердцу.
Детям свойственно пытаться скрывать свои маленькие ошибки. Просто принимайте
ситуацию и скажите, что вы прекрасно понимаете, кто виноват в беспорядке.
23.
Не перегружайте ребенка. Родители склонны ожидать, что
ребенок будет старательно учиться. Но не перегружайте малыша слишком большим
количеством занятий. Чем меньше занятий, тем лучше он понимает их и усваивает
новые знания.
24.
Демонстрируйте положительный пример. То, как вы делаете в
повседневной жизни, имеет большое влияние на поведение вашего ребенка. Каждый
раз, когда вы составляете свои вещи на место, призывайте ребенка брать с вас
пример и складывать свои игрушки.
Дошкольный
возраст - это возраст, когда ваш ребенок уже не малыш и уже достаточно зрелый для того, чтобы придерживаться ваших
инструкций. Это время, когда родители должны позволить ребенку всесторонне и
беспрепятственно развиваться и исследовать окружающий мир!
Безпечний інтернет
Немає коментарів:
Дописати коментар